Стежина життя... Як стрімко вона біжить. Іноді хочеться гукнути: «Ну зупинися хоч на мить ! Візьми мене на свої крила і понеси ген-ген на небокрай, у спогади. У моє минуле, у молодість мою».
Життєва стежина кожного встелена жовтогарячими чорнобривцями, духмяними вишнями, теплим поглядом матусі та її ласкавою посмішкою, першою дитячою книжечкою, вишита червоними і чорними нитками...
У кожної людини є два береги - від якого відпливають і до якого неодмінно треба пристати. І на довгій життєвій дорозі їй завжди світитиме далеким вогником, оповитим щемним спогадом, отой найдорожчий, найперший берег - берег дитинства.
Й ось члени клубу – люди поважного віку згадали своє щебетливе дитинство, зазирнули у ту щасливу пору свого життя, першу дитячу книжечку, книжку, яку пронесли з любов"ю через усе життя, бібліотеку тих часів та бібліотекарів, пригадали шкільні роки, поради настанови своїх батьків:.
«Будет трудно - крепись!
Будет больно - не плач!
Будет ветер - не гнись!
Глаз в ладонях не прячь!
Если грозы - смотри!
Если слёзы - сотри!
Если страшно- держись!
Помни - жизнь-это жизнь!»
Летять за літами літа, не вертаються навіть у гості. Час іде і на мить не стає, та роки іноді напливають один на одного. Мрії, сподівання, радість і смуток, світла печаль охоплює серця.
Літні люди пригадали, як ходили безпечно босоніж по вранішніх росах, як відкривали для себе любов і весну, заглянули у свою юність.
Чия там юність відшуміла,
Моя ж до мене стукає в вікно.
Коханням першим, з радістю і болем,
І щастям, що хмільне, як те вино!
Ні, не забути, ні!
Цей пам’ятний вечір мені.
Цю зустріч неждану,
Щасливий той час,
І перший замріяний вальс.
Минають роки. Кохання, якщо воно справжнє, не проходить з роками. Найпрекрасніші спогади завжди живуть в серцях закоханих … У когось воно раз й на все життя, у іншого не склалось як гадалось, біль втрати, розчарувань, самотність …
Широкий світ. Багато у ньому шляхів і роздоріж, багато вузлів і вузликів доводиться розв’язати, з багатьма новими цікавими людьми зустрітися. З’являються друзі, вірні на все життя, іноді «друзі» зраджуютьсь… Та бувають доленосні зустрічі, слід від яких залишається на все життя. Й пішли спогади … спогади … спогади …
Мода далеких 60 –х років… Наче це було вчора !
Були й пісні за жеребком та хто кого переспіває, пригадувались поезія молодості та художні фільми.
Учасники ретро – вечора влаштували собі й конкурси, сюрпризний «чорний» ящик…
А які пісні співали! Яка ж то музика звучала! А бібліотеки! Улюблені книжки! Без них взагалі не уявляли й досі не уявляють свого життя ! Любов до читання прищеплювали дітям, а тепер онукам та правнучатам.
Поринути у спогади всім учасникам бібліотечного об’єднання, у золоті літа їх юності допомогли керівник клубу, бібліотекар Валентина Кучерова, ведучі Валентина Данько та Лідія Дем’янова. На вечорі пролунали вірші та пісні 50 – 70 років минулого століття.
Матеріали до ретро – вечора були підібрані з літератури бібліотечного фонду ЦБС та всесвітньої мережі інтернет, використовувалось обладнання, отримане нашою бібліотекою в рамках проекту Лідера бібліотечної справи України Надії Федкевич «Бібліотека звітує перед громадою» завдячуючи програмі „Бібліоміст” Ради Міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX), в рамках якої працюють бібліотеки Каланчацької ЦБС.
Прекрасний захід!
ВідповістиВидалити