Осінні читання по колу

                                      

  Що за диво — осіння палітра!                                                Сум і радість в пейзажі звучить.                                        Онде квітка остання розквітла,                         Павутинка в повітрі летить.                                          Осінь – чарівниця, пора  краси, лірики, музики, радості й тихого смутку.   ЇЇ ніжно називають загадковою, золотою, замріяною, незбагненною, неповторною. Вона приваблює нас своєю мінливістю і буянням осінніх барв, щедрістю та багатством.                                       

  Ми вдячні їй за вільний час, який залюбки витрачаємо на  роздуми. Саме роздумам, світлим, з серпанком легкого смутку, осіннім емоціям було присвячене засідання літературного об’єднання «Дивослово» Каланчацької центральної бібліотеки у листопаді.           

На самому початку зустрічі керівник клубу Ірина Добровольська  звернула увагу присутніх на виставку творів сучасної української літератури  «Український бренд – читай рідне!»  та запропонувала здійснити літтревел   романами  авторства  ювілярів листопада  Міли Іванцової та Андрія Кокотюхи. Обидва автори є добре відомими в Україні,  мають багато престижних літературних нагород, а головне те, що  читачі їх люблять і з нетерпінням чекають виходу нових книжок.                                                                           

  Своїм віршом «Чаклунка осінь»  самодіяльна поетеса Любов Радіонова повернула  одноклубників в листопад, з його похмурим норовом за вікном і теплом сердець однодумців, поціновувачів щирого літературного слова, що зібралися в тихій та затишній бібліотечній залі.                                                                                        

 Загалом пані Любов подарувала друзям по клубу цілий осінній цикл, в її віршах присутня вся гамма людських емоцій  від здивування «Як мудро все  сплановано в природі» до задушевної розмови  зі «Старим горіхом».                                                                                                   

        Лариса Климашівська поділилася новим творчим доробком, свої вірші вона  написала  під впливом красуні осені і чудової, натхненної музики.                                                                                                       

  Ольга  Марченко, палка шанувальниця  поезії Ліни Костенко, читала і свій вірш осінньої тематики.          Любов Степко згадала вірші присвячені осені українських поетів Максима Рильського, Володимира Сосюри, Дмитра Павличка.                 

     В обговоренні члени клубу неодноразово поверталися до творчості місцевих поетів Анатолія Суганяка, Галини Нігачової, Юлії  Шовкун,  Володимира Войтюка.   

Завершилася зустріч  віршом Т. Волошиної:                Окраєць сонця у душі сховаю                                              Без нього не збідніє височінь.                                                І кожному його подам до чаю,                                                Як ліки, панацею від болінь…                                                 …Тож, розбирайте сонечка краплинки,                            Які словами сходять під пером.                                          На те ми українці й українки,                                                                                                Щоб тих хто поруч, тішити добром!              

             До зустрічі у грудні,  шановні друзі!