Колядують зорі на Різдво Христове …

     Новорічно-різдвяні передзвони зібрали у літературно-мистецькій залі Каланчацької  центральної бібліотеки членів бібліотечного об’єднання людей поважного віку  «Спілкуймось!»  на святкове засідання та смакування куті  під назвою «Колядують зорі на Різдво Христове».  

    Ведуча і керівник клубу паніТетяна Петруненко розповіла, що

7 січня православні християни святкують  Різдво Христове – найдивовижніше свято, сповнене таїною чудодійства і загадковості, осяяне магією добра і любові, надихане врою і надією, свята коли знайомі і незнайомі люди бажають один одному веселощів і благополуччя, процвітання і здоров'я. Звідусіль линуть колядки – величальні, а інколи й жартівливі, пісні, у які наші предки вкладали найкращі побажання.

      Тетяна Дмитрівна зауважила, що у побутовому селянському календарі українців  XIX-XX століття зимові святки – найкраща, найважливіша подія року.

      В українців християнські традиції тісно перепліталися з язичницькими віруваннями давніх слов'ян.

     Керівник об’єднання зауважила, що у час зимового сонцестояння – 25 грудня, коли день був найкоротший, а ніч найдовшою, відзначали свято Коляди , або Корочуна. Вважалося, що природа у цей час завмирала, а сонце з’їдав злий Корочун. Всесильна богиня неба Коляда в дніпровських водах народжувала нове сонце – маленького Божича.

    Язичники намагалися захистити новонародженого. Для цього вони словом і ділом , колядкою і магічною обстановкою створювали цього дня образ  багатства, щастя, миру і спокою у своєму домі, виконували різні магічні дії, які стали основою народного свята Коляди.

     Першими колядувати у Святий вечір 6 січня йшли по під вікна діти. Обов’язково просили дозволу: «Благословіть колядувати!»  Отримавши його починали:

                  Нова радість стала , яка не бувала.

                  Над Вертепом зірка ясна на весь світ засіяла..

А далі знайоме з дитинства :

                  Коляд – коляд ,колядниця,

                  Добра з маком паляниця.

                  А без маку не така- дайте дядьку п’ятака…

      На перший день Різдвяних свят колядували дорослі парубки – ці вже ходили із «звіздою» та дзвоником. І теж гукали:  «Пане господарю, благословіть Христа славити!»

     А як стемніє то вже йшли селом дівчата – красуні  з щедрівками.

     У нас, українців, побутує повір’я: «Як почнеш новий рік,так він і мине». Новорічний стіл мусить буквально ломитися від страв, аби протягом майбутнього року не знати голодної скрути.

    Переддень Різдва – Святвечір - припадає, на останній день посту. Але, незважаючи на це, вечерю називають багатою кутею, бо на стіл подаються аж 12 страв. Серед них обов’язково повинна бути кутя і узвар.

    Пані Тетяна запропонувала присутнім згадати знані з дитинства колядки, на пропозицію відгукнулися пані Валентина Данько, Людмила Пшенишна та Любов Степко.

    Лариса Климівна Бруяко зачарувала зал давньою колядкою у власному виконанні.

    Бібліотекар відділу обслуговування Наталія  Яковлєва  з  непідробною артистичністю прочитала дотепну гумористичну мініатюру «Передноворічна метушня».

    Окрасою засідання став виступ діток – дуету  у складі юних панянок Ані Скальської та Вероніки Калініної, які виконали напрочуд щирі і світлі різдвяні пісні та віншування.

    З особливим теплом присутні зустріли виступ інструментального ансамблю вихованців  Каланчацької музичної школи у складі  Софії Кушніренко, Аліни Уютової Дмитра Пономарчука та Андрія Шендрика (викладач, керівник ансамблю Л.М. Кушніренко), який виконав всесвітньовідомий  безсмертний «Щедрик» Миколи Леонтовича.

    І звичайно, святкове засідання клубу «Спілкуймось!» не обійшлося без смакування куті і узвару…

    А за тиждень після Коляди до нас прийде Щедрий вечір, або свято Меланки, а за ним святий Василь та Водохреща…

    Тож святкуймо! Віншуймо! Бажаймо!  І за роботу не забуваймо!