Нехай горить свіча пам'яті …

     Листопад в Україні є місяцем вшанування пам’яті жертв Голодоморів.

28 листопада 2006 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні», який визнає ті події геноцидом українського народу.

   День пам'яті жертв голодоморів відзначається щорічно в четверту суботу листопада на підставі Президентських Указів 1998 та 2007 років. 

     У ХХ сторіччі українці пережили  голодомори 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років.

     Голодомору передувала насильницька колективізація сільських господарств, "розкуркулення" селян, хлібозаготівельна кампанія, масовий терор на селі. Терор голодом, що діяв в Україні протягом 22 місяців – це свідома і цілеспрямована політика сталінського уряду, стратегія і тактика якої виконувалася починаючи з 1928 року. Ця карально-репресивна акція була спрямована на упокорення українського селянства, знищення самостійних селянських господарств – соціально-економічних підвалин української нації.

Про страшні події що діялися в Україні 87 років тому розповідають відео «Свіча пам’яті» та «Зернятко надії». Два дні поспіль, 21 та 22 листопада в літературно – мистецькій залі центральної бібліотеки  демонструвалися документальні , сповнені нелюдського болю кадри приречених на муки голодної смерті людей. Худенькі рученята складені на пухлих животиках. Тоненькі як патички ніжки. Спустошено – сумні дитячі очі  дивляться на нас зі світлин, що розміщені в книжках присвячених Голодомору і зібраних у книжкову виставку «Засвіти свічку воскову». Третина всіх померлих від голоду – діти. Запаліть свічку  в пам'ять про безвинно закатованих. Нехай їх побачать ті, чиї душі  завчасно стали зорями…

   Українські селяни стали наступними жертвами сталінського режиму після тотальних репресій щодо української інтелігенції та духівництва. У пікові місяці Голодомору щохвилини в Україні помирало 24 людини. За короткий проміжок часу голод  вбив більше трьох мільйонів українців. Такі трагічні цифри прозвучали на Годинах пам’яті  «Голодомор мовою документів» та «Гірка правда знову повертає нас у минуле», що пройшли в Горьківській та Каланчацькій селищній бібліотеках.

    Нікого не залишили байдужим  літературно – історичні читання «Голодомор 1932 – 1933 років в Україні очима істориків, мовою документів», що відбулися в Привільській сільській книгозбірні. Бібліотекар зазначила, що упродовж десятиліть Голодомор в радянській Україні замовчувався, дослідження з цієї трагедії розпочалися лише наприкінці 80-х років минулого століття.

    Нині в Україні Голодомор 1932-1933 років розцінюється як акт геноциду українського народу, здійснений урядом СРСР шляхом організації штучного масового голоду, який призвів до багатомільйонних людських жертв у сільській місцевості на території Української РСР. За даними останніх соціологічних опитувань 77% українців вважають цю трагедію геноцидом. Про це йшла мова на інформаційній годині «Сучасникам не байдуже» що відбулася в Новопавлівській сільській бібліотеці.

    Від 4 до 7 мільйонів – таку кількість жертв штучного голоду називають українські дослідники.

    Однак, не всі регіони України постраждали від голоду однаково. І це ще одна деталь, яка свідчить про його штучність.

     Під час голодів 1921-23 та 1946-47 років найбільше страждали мешканці українського півдня. Це закономірно, адже саме цей регіон в Україні традиційно потерпав від засух й відповідно ‒ неврожаїв. Однак у 1933 році відбувся абсолютно протиприродний голод.

     За новою статистикою, більшість людей загинули від голоду не на півдні, а в центрі. Це сучасні частини Київської, Полтавської, Черкаської областей. Останні дві входили у 1933 році до Харківської області. Таку інформацію можна знайти на тематичних переглядах літератури «Голодомор – невиплакані сльози України» в Олександрівській та Роздольненській бібілотеках.

     Голодомор став наслідком терористичної діяльності комуністичного режиму, який штучно створив умови існування, несумісні з життям, то­му радянська соціально-економічна політика тих років мала ви­разні ознаки геноциду. Книжкова виставка – реквієм «Час непідвладний над пам’яттю»  що  була запропонована бібліотекою мешканцям села Новокиївки  та година – реквієм «Голгофа голодної смерті»  в Гаврилівській бібліотеці – філії  підтверджують цей факт на основі документальних свідчень. Примусові хлібозаготівлі, «червоні валки», «червоні толоки», «чорні дошки», натуральні штрафи, «хлібозаготівельні глибинні пункти», «конвеєрний метод», поз­бавлення житла, присадибної землі, унеможливлення пересу­вання та інші форми терору (розкуркулення, депортації, ув’яз­нення, розстріли) розкривають далеко неповний перелік репре­сивних дій зі свідомою мотивацією масового вбивства великих груп людей. 

    Понад 20 країн визнали голод в Україні 1932-33 рр. геноцидом української нації та злочином проти людяності.

    Схилимо у жалобі голови  перед світлою пам'яттю невинно замордованих голодом великомучеників!