Пані Ольга Марченко. Активна, світла, усміхнена. Ніжна, мудра,
залюблена в поезію Ліни Костенко і прозу Тодося Осьмачки. Вона знає мову квітів, вона їх безмежно
любить, а вони віддячують їй буйним цвітінням з ранньої весни до пізньої осені.
Жінка знов цвіте, мов сад;
Втім, як бачимо усі,
Ви завжди у всій красі.
Бо літам наперекір
Збереглися до сих пір
Й видно з ніг до голови,
Що в чудовій формі Ви.
Щиро Ви зізнайтесь нам,
Як таке вдається Вам
Бо, на жаль, нам невтямки,
Як сповільнити роки,
Що летять, немов стріла,
Й душу жалять, як бджола.
Вас з нагоди ювілею
Ми віншуєм, як лілею,
І здоров’я Вам міцного
Ще й всіляких благ до нього.
Зичимо, аби й надалі
В клубі з нами працювали
І здобутків Вам рясних
Та достатку повен міх.
А в кінці ми Вам бажаєм,
Щоб життя здавалось раєм;
Хай багато ясних літ
Вам дарує щедро світ!
З повагою
клуб літераторів
«Дивослово»
Немає коментарів:
Дописати коментар