Вже небеса курличуть журавлями …

Милу симфонії осені

Тихо наспівує лист

Небо сіріє у просені

Вітру пронизливий свист

Дощик танцює на площі

І навкруги -  чистота.

Всі пори року хороші.

Осінь одна – золота!

                   Г. Нігачова. 

    Жовтень. Маківка осені. Бабине літо. Карусель багряно – жовтого листопаду. Замріяна краса.  Осяяні променями лагідного  осіннього  сонця «дивословівці» поспішають до Каланчацької центральної бібліотеки на  зустріч в  своє літературне  об’єднання «Дивослово».

    Почавши засідання з організаційних питань і обміну враженнями від прочитаного останнім часом,  члени клубу з особливим задоволенням перегортають  сторіночки книжечок  наших співклубників Анатолія Суганяка, Любові Радіонової , Галини Нігачової та другого видання «Літературного альманаху» надруковані бібліотекою до Всеукраїнського дня бібліотек 30 вересня 2019 року.  Окрім запланованої теми, бесіди у клубівчан є приємна місія привітати   активну учасницю об’єднання, милу і мудру, завжди усміхнену жінку Ольгу Марченко  з поважним ювілеєм.

Кажуть, що у сімдесят
Жінка знов цвіте, мов сад;
Втім, як бачимо усі,
Ви завжди у всій красі.
Бо літам наперекір
Збереглися до сих пір
Й видно з ніг до голови,
Що в чудовій формі Ви.

Зичимо, аби й надалі
В клубі з нами працювали
І здобутків Вам рясних
Та достатку повен міх.
А в кінці ми Вам бажаєм,
Щоб життя здавалось раєм;
Хай багато ясних літ
Вам дарує щедро світ!

    За чаєм з тортиком  неспішно плине розмова, про життя, творчість і літературу. Зворушливо прозвучав вірш  Володимира Войтюка, майстра метафор і порівнянь «Мы повидали много в этой жизни», пробуджуючи давні спогади  і душевні переживання.

     Людмила Пшенишна, Ольга Марченко , Тетяна Мельничук вміло вплітають  спомини дитинства і юності в канву осені.

Блукає осінь. Безгомінням
цвіте її очей блакить,
і у садах під вітром синім
багняний плащ її шумить.

                       В. Сосюра

До них доєдналася Любов Степко читаючи інший вірш відомого українського поета

Облітають квіти, обриває вітер

пелюстки печальні в синій тишині.

По садах пустинних їде гордовито

осінь жовтокоса на баскім коні.

    Валентина Куцева завжди тішить друзів особливим поетичним доробком, яскравим як  й сама авторка.

   Іронія і сентиментальність поєдналися в її віршах «Сентябрь залетел в город мой» и « На землю падает листок».

     Лариса Климашівська слушно зауважує :

Каждый выбирает для себя
Женщину, религию, дорогу.
Дьяволу служить или пророку -
Каждый выбирает для себя.
Каждый выбирает по себе
Слово для любви и для молитвы.
Шпагу для дуэли, меч для битвы
Каждый выбирает по себе.

                                                                         Ю. Левітанський

   Любов Стринжа та  Тетяна Бабенко у клубі мають репутацію знавців  і великих пошановувачів  класичної літератури  і постійно підтверджують це реноме. Пані Любов подарувала нам чудові і всім відомі тютчєвські рядочки:

Есть в осени первоначальной

Короткая, но дивная пора –

Весь день стоит как бы хрустальный,

И лучезарны вечера...

     Пані Тетяну сміливо можна назвати літературним детективом. Вона постійно радує  одноклубників дослідженнями  та маловідомими сторінками життя великих людей. Цього разу ми дізналися багато цікавого з таємного життя О. Пушкіна.

     Керівник клубу привернула  увагу членів  клубу до ювілярів  жовтня. 

В середині жовтня народилися  Богдан – Ігор Антонич, Микола Бажан та Михайло Драй – Хмара.

   Керівник  літоб’єднання, організатор зустрічі Ірина Добровольська запропонувала пильніше придивитися до відомих постатей в українській літературі. Поетичний серпантин «Осінні етюди» познайомив учасників клубу  з невідомими широкому загалу книгоманів фактами життя та творчістю ювілярів жовтня.

    Осінь – пора року, коли люди повинні зігрівати один одного словами, почуттями,  поглядами, вустами  і тоді ніякі холоди не страшні.

                                           Тиха осінь…Тумани рясні…

Ти таких на весні не побачиш.

Тільки зараз відкрилось мені,

Як для мене багато ти значиш.

                                                                      А. Суганяк.
Вже небеса  курличуть журавлями …