Літературний гороскоп - 2017

   Зима - це казкова пора року, яка  дарує нам відчуття радості, веселощів і очікування дива. 

   Поети здатні не тільки побачити і відчути цю зимову нотку радості і захоплення, але і відобразити в  віршах.

  Останнє у 2016 році засідання читацького об’єднання місцевих літераторів «Дивослово» …

  Керівник клубу, бібліотекар Каланчацької центральної бібліотеки Ірина Добровольська  розпочала захід сердечними привітаннями з прийдешніми новорічними святами та звернулася до присутніх: «Ми сьогодні почитаємо поезії і відчуємо прихід святкових днів! Катання на санках, гра в сніжки, лижі, різдвяні свята, море подарунків та сюрпризів, все це чекаємо ми від зими.

       Дерева, накриті сніговою ковдрою, привертають увагу кожної людини. Казкову природу дарує нам зима,а підсумкове засідання клубу «Дивослово» принесло  радість і тепло кожному, хто  прочитав і почув чудові вірші…»

 Та продовжила: «Першими пригадалися хрестоматійні рядочки Лесі Українки, які пам’ятаємо з дитинства: 

"Мамо, йде вже зима,
Снігом травицю вкриває,
В гаю пташок вже немає...
Мамо, чи кожна пташина
У вирій на зиму літає?"

І Сергія Єсеніна                     Белая береза

Под моим окном

Принакрылась снегом,

Точно серебром…»

  В розмову включилася активна учасниця читацького об´єднання Лариса Смолієнко та прочитала улюбленого вірша Б. Пастернака:

Мело, мело по всей земле

Во все пределы.

 Свеча горела на столе,

 Свеча горела

Как летом роем мошкара

Летит на пламя.

Слетались хлопья со двора

 К оконной раме.

Постіна учасниця клубу місцевих літераторів Ольга Марченко, велика щанувальниця творчосты Л. Костенко, порадувала рядочками:

Дзвенять у відрах крижані кружальця.

Село в снігах, і стежка ані руш.

Старенька груша дихає на пальцы,

Їй, певно, сняться повнІ жменІ груш.

Їй сняться хмари і липневі грози,
Чиясь душа, прозора, при свічі.
А вікна сплять, засклив мороз їм сльози.
У вирій полетіли рогачі.
А  Алла Козачок натхненно, емоційно прочитала вірш  В. Симоненка:

Синиця в шибку вдарила крильми,

Годинник став. Сіріють німо стіни.

Над сизим смутком ранньої зими

Принишкли хмари, мов копиці сіна.

 Місцевий поет, автор декількох поетичних збірничків Володимир Войтюк по пам’яті (він завжди дивує нас феноменальною пам'яттю) читає М. Рильського:                                     Хай сніг іде холодний і лапатий,

Засипле поле і на гай спаде.

Нехай стежки закидає круг хати

І білу тишу в хату приведе.

Активна учасниця заходу Лариса Климашівська з онуком Іванком вкотре порадували одноклубників невеличкою виставою. Чудове дійство присвячене  Дню Святого Миколая. Цікаво. Весело. З п подарунками…

Принагідно прозвучали рядочки вірша  Н. Наркевич:

                                 Гей, пошлемо листочок до раю:

Не забудь нас, Святий Миколаю!

Не забудьте про нас, янголятка,-

Вас прохають і хлопці й дівчатка.

    За приємними посиденьками з горнятком запашного чаю згадували дитинство, цікаві  зимові події з життя й переглянули неймовірно щемний у своїй душевності кліп «Піккардійської терції» та «Сучасна колядка».     Переглянули і інші музично – новорічні святкові цікаві кліпи.

 Три години сплили не помітно. Ранні сутінки  оповивають землю, пора розходитись по домівках. Не хочеться, бо за роки роботи літературного клубу, ми так здружилися, ми разом раділи і сумували, ми перезнайомились з дітьми і онуками, ми разом радіємо перемогам і разом переживаємо невдачі. Ми за великим рахунком сім’я, різнохарактерна, але велика і дружна. 

 Завершимо ж зустріч словами І. Франка:

З  Новим роком, браття милі,

В новім щастю, в новій силі

Радісно вітаю вас

І бажаю, щоб в здоров’ю,

В мирі, з братньою любов’ю,

Відтепер ішов нам час.

Щирій праці Бог поможе!

Дай вам Боже все, що гоже!

Керівник клубу, організатор зустрічі завершила засідання теплими щирими словами: «З прийдешнім Новим роком, друзі! Всього Вам найкращого! Хай Ваш настрій навіть у найхолодніші і найпохмуріші  зимові дні завжди залишиться веселим і бадьорим!»