Вічний біль - Чорнобиль !

    Чорнобиль – національна трагедія України !

  Чорнобильській катастрофі та її жахливим наслідкам в бібліотеках Каланчацької централізованої бібліотечної системи були присвячені  цикли масових заходів різних форм з покладанням квітів до підніжжя пам´яників та на могили самовідданих патріотів нашої країни, які віддали найдорожче – своє життя захищаючи людей від жахливої руйнівної сили атому.

   В літературно – мистецькій залі центральної районної книгозбірні  проведено  День пам’яті : виставки та перегляди «Чорнобиль:  світова трагедія»,  «Чорнобиль не має минулого часу», Година – реквієм  «Чи знаєш ти, світе, як сиво ридає полин” та тричі  протягом дня проведена Година пам’яті  «Чорнобиль : гіркий спомин і вічний біль» для людей поважного віку в рамках засідання читацького об’єднання «Спілкуймось!», для підоблікових  Каланчацького  районного відділу кримінально – виконавчої інспекції  УДПтСУ в Херсонській області та старшокласників Каланчацької ЗОШ № 1за участю вчителя – методиста вищої категорії Ніни Леонідівни Наумової.
   
    Бібліотекарі відділу обслуговування Олена Гриценко та Наталя Яковлєва розповіли, а деяким учасникам заходів  нагадали про події страшної, жахливої катастрофи  в атомній енергетиці 30 –річної давнини, коли у ніч з 25 на 26 квітня 1986 року сталася найбільша техногенна катастрофа ХХ сторіччя – аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, розташованої у м. Прип’ять Київської області. 

   В результаті серії теплових вибухів був зруйнований реактор, відбувся викид в повітря 190 тон радіоактивного урану і графіту, які потрапили в навколишнє середовище.

   Відвідувачі заходів дізналися про величезні масштаби Чорнобильської катастрофи, яка торкнулася своїм чорним крилом 600 тисяч «ліквідаторів». Вони отримали величезні дози радіації. Після ліквідації загинуло майже 30 тисяч ліквідаторів, більше як 400 тисяч чоловік було евакуйовано з Чорнобильської зони.

   Бібліотекарі зауважили, що минають роки і десятиліття, а чорний день Чорнобильської трагедії все одно хвилюватиме людей – тих, кого зачепив своїм чорним крилом, і тих, хто народився далеко від скривдженої землі.

 Чорнобиль... Мертва зона... Сьогодні такі слова гірким болем відлунюються у наших серцях. Заростають деревами, кущами, травою опромінені села. Вони порожні, мертві. Поступово руйнуються хати. Разом із ними руйнуються, зникають неповторні цінності поліської давнини. Хоча ще і квітнуть і родять сади, ніхто не споживає тих гірких плодів, не йде до лісу за його цілющими дарами.

    Чорнобиль... Слово це стало символом горя і страждань, покинутих домівок, розорених гнізд, здичавілих звірів. А 30 років тому це було звичайне українське містечко, яких сотні й тисячі в Україні. Весною воно потопало у яскравій зелені, вишневому та яблуневому цвіті, буяло різнобарвними квітами, милувало око жителів та гостей, надихало поетичні душі до творчості… А влітку, у період відпусток, сюди приїздили цілі родини на відпочинок, приїжджали відпочиваючі звідусіль, щоб помилуватися красою природи, набратися здоров'я, подихати цілющим повітрям…   

   Всім здавалося, що невичерпну красу цього куточка українського Полісся ніколи й ніщо не змарнує, не затьмарить, не понівечить.

   Бібліотекарі зауважили, що про цю жахливу подію важко згадувати, страх проймає душу при згадці про мільйони загиблих людей, особливо молодих, які помирають повільно, але в тяжких муках. Ще багато століть ця трагедія буде нагадувати про себе вадами у новонароджених. 

   Учасників Години пам’яті запросили перенестись уявою на 30 років назад…

  Використовуючи можливості мультімедійного обладнання та інтеренту бібліотекарі  представили учасникам заходів події тих днів.

  Ті, хто тієї ночі не спали, бачили, як над  електростанцією спалахнуло вогняне сяйво, схоже на  сніп  полум'я. Та ніхто тоді й гадки не мав, що те сяйво смертельно небезпечне. Відлік часу став уже далеко не мирним, а бойовим і відлік часу пішов на години, хвилини, секунди. Мирна щаслива весна перестала існувати для українського народу...

   У ту квітневу ніч не було часу дошукуватися  причини вибуху. Це зроблять пізніше.. .  Наш народ уперше зустрівся з такою грізною силою, як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю…

  Тієї ночі на зміні було 50 чоловік… ліотекарі назвали прізвища  й 28 Героїв –пожежників, які першими вступили в боротьбу с атомною стихією й прийняли  на себе  весь жар полум’я і смертоносне дихання реактора, їхні прізвища увійшли в історію…

  Було зауважено, що суворий екзамен тримали всі: пожежники, транспортники, будівельники, медики, спеціальні частини хімзахисту, вертольотчики…

        Бібліотекарі розповіли, що до 5 години ранку пожежу було ліквідовано. Подув легенький вітерець. І величезний стовп диму, пилу, кіптяви відірвався від реактора і посунув територією України, Білорусії, Росії, сіючи за собою смертоносну радіацію: йоду, цезію, стронцію, плутонію,— весь цей радіоактивний дощ роз­летівся і висіявся на цих територіях.

   А на квітучій українській землі з'явилися пусті міста і села, мертвий ліс, в який не можна входити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою,  вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом. Радіація — невидимий і тому підступний ворог усього живого. Від неї важко вберегтися, захистити себе і природу.

    Відвідувачі ще й ще раз дізналися про збитки астрономічної величини від катастрофи. Вони не обліковуються людським розумом, бо неможливо оцінити шкоду, завдану здоров'ю людей, втрати від радіоактивного забруднення довкілля, орних земель, зелених насаджень, джерел водопостачання, рідних домівок, втрати життя простих, ні в чому невинних людей… Радіацією було забруднено на десятиліття, чи навіть, на століття, понад 54 тисяч  кв.км території, постраждало понад 3,4 мільйонів людей, з яких 1,5 мільйонів дітей. Смертоносна хвиля накрила більше  1000 міст і сіл України, а на карті України з'явилася страшна 30 - кілометрова «зона відчуження»…

    Бібліотекарі нагадали, що назва містечка та  АЕС, слово «Чорнобиль» перетворилось на страшний, всім зрозумілий образ-символ катастрофи.

Працівники  бібліотеки навели страшні цифри, що за офіційними даними у ліквідації аварії на ЧАЕС брали участь більше 650 тисяч чоловік різних національностей з усього тодішнього Радянського Союзу, з яких більше половини з України. Є ліквідатори Чорнобильської катастрофи й у нашому Каланчацькому районі, на превеликий жаль, – всі хворі, не всі живі.
 Немає серед нас й сміливого та відважного ліквідатора, колишнього працівника нашої Каланчацької центральної районної бібліотеки, водія бібліобусу Канєвського Івана Дмитровича. Іван Дмитрович ніколи не пишався своїм відважним вчинком, мало розповідав про ті страшні події квітня 1986 року… Він тоді добровільно поїхав у Прип’ять ліквідовувати аварію, вважав це громадянським боргом та обов’язком кожного громадянина України, кожного чоловіка, хоча сам був за національністю молдованином… Одержана величезна доза радіації не давала йому спокійно жити, він дуже хворів, не спав ночами…

   Для учасників заходів були продемонстровані  відеофільми „Життя  у зоні екологічного лиха. Дикі тварини, радіація і екологія”, «Політ над Припятю, або зона відчудження», «Ліквідація аварії на ЧАЕС»  та документальний фільм «Чорнобиль. Загублений світ». Відеофільми супроводжувалися піснями «Лелеча доля», «Сосновый лес» та «Чорнобильські дж зони».
     Присутні на заходах хвилиною мовчання пом’янули відважних ліквідаторів Чорнобильської катастрофи, пригадали прізвища односельців – ліквідаторів, героїчних людей району та селища.

   Бібліотекарі зауважили, що  спалах над Чорнобильською атомною сліпучим сяйвом висвітлив добро і зло, розум і дурість, щирість і фарисейство, співчутливість і злорадство, правду і брехню, висвітлив кожного, хто там працював і хто там жив, хто був поряд з бідою в ту  трагічну годину, хто віддав свою молодість, життя і здоров^?я заради врятуванню людей і рідної землі…

   А дослідники, історики, письменники та поети сучасності теж віддавали свою творчість та душу тім трагічним і жахливим подіям. Трагедію свого народу вони сприйняли, як свою особисту.

 З використанням сучасних інформаційних технологій, документних даних та фактографічного матеріалу, всі працівники книгозбірень району надають читачам інформаційні матеріали про величезні масштаби цієї страшної події, які набули характеру велетенської екологічної катастрофи, яка торкнулася чорним крилом здоров’я та життя десятків мільйонів людей в нашій та в сусідніх країнах.

В цей день, 26 квітня, масові заходи пройшли й в сільських та селищних бібліотеках – філіях. В кожній книгозбірні оформлені виставки, перегляди, тематичні полиці. В Олександрівській філії представлена відвідувачам книжкова виставка – роздум та застереження «Чорнобиль немає минулого» та проведена зустріч читачвів з учасником – ліквідатором «Біль і крик душі під знаком Чорнорбиль», «Зламані долі» - тематична полиця в Роздольненській філії, перегляд літератури та статей «Чорнобиль – місто привід» - до уваги користувачів Привільської сільської книгозбірні.

  Інформаційні години – пам´яті, Години роздумів  та екологічні Години відбулися в Новопавлівській сільській, Каланчацькій селищній, Привільській та  Новокиївській сільських бібліотеках за темами «Чорнобиль – екологічна катастрофа сучасності», «Ціною життя», «Дзвони Чорнобиля», «Мужність і біль Чорнобиля», «Чорнобиль:  вчора, сьогодні, завтра», «Чорнобиль – екологічна катастрофа сучасності» та інші.

 Страшна екологічна трагедія ХХ століття, яка забрала життя тисяч й тисяч життів, скалічила людські долі, зруйнувала, забруднила нашу землю ще довго-довго  буде в пам´яті багатьох поколінь народу України.

   Організатори заходів побажали всім – миру, міцного здоров’я, щоб  атом був тільки мирним та служив народам світу як потужне джерело енергії, а люди пам’ятали тих, хто захистив собою світ від загибелі.