Чайник – чудовий привід для спілкування

                

    Приємне чаювання,  корисне та цікаве спілкування читачів  –  в літературно – мистецькому залі Каланчацької центральної районної бібліотеки.

    Відвідувачі нашої книгозбірні частенько спілкуються, обговорюють прочитане та нагальні проблеми сьогодення за чашкою чаю зі смаколиками, це стало у нас традицією…

    А учасники читацького об’єднання  людей поважного віку «Спілкуймось!» влаштували для себе колективне чаювання, приводом став звичайнісінький чайник.

   Розпочався захід піснею „Чашка чая” у виконанні гурту „Весёлые ребята”, а організатори зустрічі – керівник клубу, активний читач бібліотеки Тетяна Петруненко, якій допомагали  бібліотекарі центральної районної книгозбірні Маргарита Молдован, Олена Гриценко та Наталя Яковлєва.

Ведуча заходу Тетяна Петруненко розпочала засідання словами: «Ви  вже, напевно, здогадалися що тема нашої зустрічі пов”язана з чаєм та чаюванням, але не все так просто. Ми поговоримо сьогодні про...Чайник. Так, так  - про звичайнівінький чайник.  

Насолоджуючись ароматним чаєм, ми й не замислюємося про такі банальні речі,  як чашки, чайник. А  в цього посуду є своя історія, про яку багато сучасників знають дуже мало.

Чайник – найдемократична посудина із усіх форм, що існують в побуті сучасної людини. Коли товариство збирається за чайним столом – створюється доброзичлива приязна атмосфера. Спілкування за чашкою духмяного чаю сприяє до спокійної бесіди.

 Сучасну кухню, а тим більше чаювання, неможливо уявити без чайника. На ринку представлена ​​величезна їх кількість: порцелянові, скляні, металеві, традиційні та електричні вироби.

Чайник швидко і грунтовно увійшов у життя людини, ставши його невід'ємною складовою. І сьогодні нам  хотілося б більш детально розглянути історію походження цього популярного домашнього начиння».

Й далі пішли розповіді про перші екземпляри чайників… Історія їх появи, адже історія появи перших чайників тісно переплетена з самим чаєм. Вперше ароматний і тонізуючий напій стали вживати на території Китаю, хоча найпопулярнішою стала японська культура чаювання.  Вчені встановили, що перші екземпляри чайників доводилося робити майстрам, використовуючи червону ісинську глину. У ті часи шанувальники чаю вважали, що цей матеріал як найкраще підходить для заварювання чудового ароматного напою…

 Тетяну Дмитрівну доповнювала цікавими деталями бібліотекар Маргарита Молдован. Маргарита Миколаївна розповіла про матеріал - глину, з якої виробляли чайники, її види, які найкраще сприяють насиченню чаю киснем, що дозволяє йому повноцінно розкрити свої смакові і ароматичні якості.

Ведуча зупинилася на методиках заварювання цього ароматного напою. Адже кожен чайник сприймався майстрами як витвір мистецтва і відповідним чином декорувався. Їх прикрашали справжніми картинами, майстерність фахівців було вражаюче високим.

 А далі  учасники засідання разом з ведучою поринули в минуле, етап за етапом спостерігали за розвитком та удосконаленням, а іноді спрощенням, цього звичайного, в той же час, цікавого оригінального посуду – «каструлі з носиком та ручкою» протягом століть… Це були - невеликі глиняні горщики. більше схожі на щось середнє між винною посудиною з Іспанії та кавником з Туреччини.  У такому посуді можна було заварити не більше однієї порції ароматною напою. А потім, через десятиліття, з'явилися перші екземпляри металевого посуду. 

Свої традиційні риси чайник придбав лише наприкінці  ХVIII століття.  

З того часу вони залишилися практично незмінними. Розповіді ведучих супроводжувалися  показом відеофільмів, які цікаво та змістовно доповнювали повідомлення, яскраво розкривали тематику засідання.

   Потім перейшли до представлення сучасник чайників, електричних   зразків,              які є найкращим приладом для кип'ятіння води. Сучасний електричний чайник 

       є невід'ємною частиною не тільки на кухні, але і в офісі, на підприємстві і               навіть на будівництві.

   Тетяна Дмитрівна розповіла одноклубникам про багатофункціональність сучасного чайника, його роботу в автоматичному режимі, про дистанційне керування кухонними приборами за допомогою сучасних комп’ютерних  приладів – мобільного телефону, планшету чи комп’ютера.

  Керівник читацького об´єднання зауважила, що з моменту виникнення чайника пройшло кілька    століть. За цей час коректувалася форма виробу, його функціонал і матеріали  виготовлення. Але це як і раніше незмінний і незамінний атрибут в  житті кожної   людини.

   Учасники засідання розповіли про свої улюблені                   чайники та цікаві  історії пов’язані з ним.

А далі присутні дізналися про  традиції чаювання в різних країнах світу. Тетяна Дмитрівна зауважила, що говорити про чайники і не згадати про чай неможливо. Сьогодні чай з впевненістю можна називати і всесвітньо улюбленим напоєм. У нас п’ють чай у будь-яку пору року, у будь-який час, за будь-якої погоди, з цукром  і без, „вприкуску”  і „внакладку” та запропонувала пригадати, що потрібно для чаювання з допомогою загадок…

  Розповіді про церемонії споживання чаю в різних країнах світу своєю    оригінальністю, колоритом, образністю, незвичайністю  для нас, захопили    учасників заходу. В кожній країні склалася своя культура споживання чаю.

  Керівник клубу разом з бібліотекарями зробили цікаву мандрівку  в різні країни, а оскільки чай „прийшов” до нас з Китаю, то й почали  - з чаювання по-китайськи... та пригадали одну з цікавих стародавніх легенд: «Одного розу китайський імператор, відпочиваючи в лісі, наказав закип”ятити воду для пиття. Несподівано піднявся вітер, і в воду впало кілька листочків з чайного куща -  вода потемніла, від неї почав виходити тонкий, приємний аромат. Напій спробували. Імператорові він сподобався. Це було перше в світі чаювання. Сталася ця пригода у 2737році до н.е. В Китаї чай цінувався він дуже високо. Імператори дарували його вельможам за особливі заслуги. А при дворі цей ароматний напій пили під час урочистих придворних церемоній».

     Чаювання для жителя Піднебесної - це не тільки спосіб отримати насолоду від ароматного напою, а й важлива суспільна подія, що надає широкі можливості для дружнього спілкування, ділових переговорів і виконання певних ритуалів…

      А далі учасники заходу дізналися, якою була чайна церемонія в Англії.

Англійці вважають споживання чаю справжньою церемонією, дотримуються традицій чаювання як сама королева, так й прості британці й п’ють цей дивовижний напій по  шість разів на день… А ще в Англії чай не п’ють з лимоном, а пили й зараз п’ють з молоком…

     Тетяна Дмитрівна розповіла присутнім на заході й про чаювання по -російськи. До Східної Європи чай потрапив з Півнвчного Китаю через Монголію. У 1638 році Алтинський хан подарував ровійському цареві Михаїлу Федеровичу чай як засіб „від нежиті і головобоління”. Назва пішла від північно-китайського „чай” що означає „молодий листочок”.

   В Росії тривалий час пили чай лише заможні люди, адже він коштував не дешево. Чай для селян був недоступним. Вони пили його лише за особливих обставин, на свята, тому й виник вираз “Чайком побалуватись”. Більшість бідних людей не знали, як його заварювати… Згадали інші країни світу, традиції, цікаві історії та випадки, пов´язвні з чаєм та чаюванням…

    Далі члени клубу приступили до самого чаювання… А підготувалися до нього старанно… 

   Підчас чаювання провели ще й вікторину «За чайним столом»…

   Тетяна Дмитрівна побажала всім «Смачного !» та пригадала гарний вислів «Якщо вам холодно – чай зігріє, якщо жарко – принесе прохолоду, якщо у вас поганий настрій – підбадьорить, якщо ви збуджені – заспокоїть!»