Сумуємо за героєм… Співчуваємо колезі…

Сумуємо  за  Героєм !  
Співчуваємо колезі – Ларисі Миколаївні Шаваровській, рідним та близьким відважної Людини !

    Не стало ще одного Патріота України, нашого земляка, чоловіка нашої  колеги – Лариси Миколаївни Шаваровської - Володимира Йосиповича Шаваровського…

   Володимир Йосипович Шаваровський рік і місяць вірою й правдою відслужив в АТО, неодноразово смерть дихала йому в обличчя, але вистояв, повернувся живий, але дуже хворий…  два тижні...  й пішов у вічність у свої 49 років …
   Про  Володимира Шаваровського написала його сестра, давній друг нашої бібліотеки, упорядник і  редактор, член Національної  спілки письменників України, член Національної спілки журналістів України  Марія Йосипівна Баліцька з Тернопільщини: «Сумна Доля Патріота України Володимира Шаваровського… Мій брат Володимир Йосипович Шаваровський рік і місяць відслужив в АТО, бачив в обличчя смерть, повернувся живий, навідав родичів і 81-річну недієздатну маму на рідній Тернопільщині і… пішов до Бога. Усе своє доросле життя Володя жив на Херсонщині: залишив вдовою дружину Ларису, покинув односельців, однодумців…  Але його візит на свою малу батьківщину був знаком, що він хоче бути там, де спочиває у Бозі тато і дідусі з бабусями, де коріння нашого родоводу… Шукаю, і не можу підібрати слова розради для нашої мами, бо немає горя більшого на світі, ніж мить, коли батьки ховають власних дітей…

    … Разом із родиною плаче Небо дощами - везуть до рідного краю Патріота України, Героя Володимира Йосиповича Шаваровського... Ангельські хори супроводжують його останній - довжиною понад тисячу кілометрів - путь... Односільчани з сумом очікують... Моляться священики...

    … Вчора у небі, курликаючи, полетів у вирій великий журавлиний ключ, а сьогодні я їду до Херсона, щоби привезти на місце вічного спочинку подільського журавля, якому судилося жити і померти у таврійських степах…

    …Коли Володю везли з Херсона до Тернополя - падав дощ, було прохолодно, щоби зберегти тіло, до якого сивою горличкою припадала-лебеділа перестаріла мати, біль і страждання якої не передати словами, бо нема горя більшого на світі, ніж матері бачити у домовині рідного сина... Всю ніч на дозорі стояв місяць, сумовито мерехтіли зорі, червоно сходило зажурене сонце, і навіть вітер не тривожив крони здивованих дерев - чому пішов з життя такий молодий чоловік, і лише на подвір'ї, коли відкрили труну, щоби Володя востаннє глянув на хату, де виріс, на сад, - закружляв вихор, забігав довкола домовини, немов хотів підняти - повернути до життя великого життєлюба, який ще мав так багато планів і мрій...
     … Кажуть, що людині Бог дає те, що вона заслужила своїми справами. Володимир Йосипович Шаваровський своїм патріотизмом й відданістю Україні, добрим ставленням до людей, любов'ю до рідних заслужив, щоби останню ніч земну бути у церкві ріднорго села, де були з ним мама, брат з сім"єю, сестри з сім"ями, дружина... -   усі молилися разом із священниками, до ранку читав Псалми дяк, на похорон зійшлися  односельці, вчителі і друзі з довколішних сіл, представники влади сільського та районного рівня. Його в останню путь провадили військові та залпами із зброї сповістили світ, що йде на вічний спочинок Герой - боєць - патріот ..."
        Всі працівники Каланчацької централізованої бібліотечної системи, наші читачі, відвідувачі, жителі району  - всі сумуємо за нашим Героєм - земляком, славетним сином України, співчуваємо від щирого серця нашій колезі Ларисі Миколаївні Шаваровській, всій родині Героя. 

    Страшна втрата ! На землі українській не стало ще одного Героя - Патріота України, на небі – засвітилася нова яскрава зірочка, що вічно світитиме добрим й чесним людям ! Царство йому небесне ! Вічна пам’ять Герою ! 

     А всім нам - МИРУ !