«Любов – це, люди, діло неосудне …»

                

      Любов – найсильніше почуття, сама велика сила на світі …  
     Відбулось чергове засідання літературного об’єднання «Дивослово», присвячене  85 – річчю Ліни Костенко – живій легенді сучасності, нашій улюбленій поетесі. Лейтмотивом зустрічі місцевих  любителів та шанувальників літератури стали слова поетеси «Любов – це, люди, діло неосудне …» із твору «Маруся Чурай». Учасники читацького клубу винесли на обговорення свої нові твори – вірші, оповідання...

    На зустрічі  місцевих літераторів йшлося про кохання – «Що таке кохання?  Як воно змінює людину?  Тотожність понять кохання і любов.  Кохання, як творче і руйнівне начало. Нерозділене кохання.   Кохання,  як творче і руйнівне начало. - Ці і багато  інших питань знайшли емоційний відгук в серцях активних членів літературного об’єднання «Дивослово», яке у 2007 році об’єднало творчих особистостей, талановитих людей Каланчацького району  -  місцевих літераторів – письменників, поетів, любителів та шанувальників  літературного слова.

    Ці і багато інших питань обговорювали члени клубу протягом майже двох годин поспіль разом з керівником об'єднання та оргаізатором зустрічі Іриною Добровольською. Відповіді шукали у творах класиків –  Тараса Шевченка, Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Лесі Українки. Зверталися до творів В. Сосюри, М. Рильського, В. Симоненка, і звичайно ж,  Л. Костенко, бо її творчість - це класика української  любовної лірики, її твори сповнені реальними, світлими, болючими, але завжди великими та світлими почуттями.

     Постійний учасник засідань поет Анатолій Суганяк здивував присутніх тим, що почав писати прозові твори і перший з них був присвячений  реальним людям з драматичними і пронесеними через все життя щирими та чистими почуттями…   

     Схожий за тематикою і твір Валентини Данько, яка дебютувала своїм біографічним оповіданням «Ах, эти голубые глаза…»

     Євген Ейсмонт прочитав дещо наївні, але такі щирі вірші присвячені коханій дружині, з якою у взаєморозумінні і повазі, щасті і любові прожили більше півстоліття свого життя та з дітьми та онуками відсвяткували «золоте» весілля.

    Свої нові поезії прочитала Галина Нігачова, виливши в них і власний сум і душевну тривогу, надії і сподівання…

    Інші шанувальники літературного слова теж залюбки представили одноклубникам свої улюблені твори, присвячені вічному та прекрасному почуттю, на якому тримається світ.

    На завершення зустрічі прозвучав вірш Любові Радіонової, яка нещодавно приєдналася до членів клубу «Дивослово». Вірш, так би мовити, підсумував суперечки, роздуми, про кохання. Адже кохання – це не тільки почуття і приємні емоції, це наслідки і обов'язки. Кожен мріє кохати і бути коханим і щасливі ті, кому судилось зустріти на своєму життєвому шляху велике і справжнє почуття – кохання ! 

                                                                У кожного свій берег, своя доля,

                  Дорога теж у кожного своя.

                              На все у нас у всіх Господня воля.

Дай Бог Вам люди миру і добра.

Й великої любові і кохання,

І сяйвом щастя хай віддзеркалює в очах

 Й життєве поле виплекане Вами,

Хай золотом колоситься для Вас.

Хай та любов не буде гостем в серці

Хай запалає й вічно там горить!

Хай чітко відбиває свій  ритм у серці

Й не дозволяє свій вогонь згасить.

Нехай крокує по життю із Вами

 Приносить радість, щастя і добро.

Серця Ваші, хай відчаю не знають.

А зорепад освітлює любов.

     Любов – це вир, довіра, це життя !  Любов та кохання - це основа нашого життя. Коли любиш, кохаєш – живеш, розквітаєш, радієш кожному дню …                         
  Кохання – це чудово, це прекрасно, це велично, це - щастя !

Кохайте й будьте коханими !!!