Музи Генія – кохані жінки Великого Кобзаря

    

     В  рамках святкування 200-річчя з Дня народження Т.Г.Шевченка центральна районна бібліотека провела  цікавий, романтичний,  зворушливий, захоплюючий літературний вечір «Музи Генія – кохані жінки Великого Кобзаря».

При переповненому читальному залі для членів читацького об’єднання за інтересами  людей поважного  віку «Спілкуймось!» та при їх безпосередній участі в підготовці та проведенні, а також з участю активістів книгозбірні, учнів та викладачів школи естетичного виховання, вихованців та керівника  драматичного гуртка дитячо-юнацького центру,  відбулось  театралізоване літературне дійство, присвячене життю та творчості великого сина українського народу, генія української та світової  літератури, великого письменника та художника Т.Г.Шевченка, який вніс неоцінимий вклад у духовну скарбницю людства.

Цікаво побудований сценарій, вміло підібрані учасники дійства, висока виконавська майстерність героїнь – муз Генія, перетворили літературний вечір в справжнє свято.

На початку заходу присутнім було запропоновано передивитись відеофільм про коханих жінок Т.Г.Шевченка, затаївши подих учасники вечора вдивлялись в обличчя Муз – портрети жінок, створені самим Шевченком – художником, їх духовний світ, що надихали Великого Кобзаря на створення таких довершених творів, що сіють зерна світла та добра, палахкотять незгасним полум’ям безкомпромісної  справедливості, проникливої мудрості та чистоти відносин.

 Розпочався  вечір задушевною ліричною піснею  «Берег любові» про дві долі, яким не судилося поєднатися.…  А яка висока і прекрасна мудрість у цій пісні ! У кого не щемить душа, коли  чуємо  ніжні слова любові ? Нероздільне кохання хвилювало людей у всі часи.

      Далі ведучі вечора Валентина Кучерова та Ольга Кишиневська ввели присутніх в духовний світ Т.Г.Шевченка, красу його почуттів, його мрії та надії, сподівання, нерозділену любов, страждання …

Адже Тарас Шевченко кохав палко і не задля натхнення, а шукаючи в коханні жіночий ідеал, суголосний з народним ідеалом жінки, коханої, дружини, прагнучи  виходу із самотності, особистої і суспільної…

 І  далі сторінка за сторінкою  в  залі відкривались відомі та маловідомі факти життя Тараса Григоровича, його таємний  ліричний світ краси почуттів. Перед учасниками вечора предстали і самі Музи -   кохані жінки Великого Кобзаря.

Першим сильним почуттям Тараса було його дитяче кохання до сусідської дівчини Оксани Коваленко.Учасники драматичного гуртка дитячо-юнацького центру (Керівник Н.П.Походай)  Денис Горщарук,  Ліза Корегіна, Оксана Скіба та Олексій Паламарчук через сценку «Мені тринадцятий минало» представили учасникам заходу всю силу почуттів та переживань цього першого юного  кохання…

 Перед учасниками     заходу пройшли Музи Кобзаря  - Ганна         Закревська, княжна    Варвара Миколаївна  Репніна, Агата Ускова,актриса Катерина Піунова, Ликера Полусмакова зі своїми спогадами, сумом, коханням, переживаннями, їх представили Алла Рощук, Євгенія  Петренко, Валентина Данько, Зінаїда Тищук та Наталя Яковлєва.

 В ролі Т.Г.Шевченка за кадром прозвучав голос нашого читача І.П.Бігана, у нього це вийшло дуже щиро, адже й голос у нього  приємний,  плавний, який мав Т.Г.Шевченко.  

На вечорі прозвучали пісні про кохання на слова Т.Г.Шевченка, які задушевно виконали учні школи естетичного виховання Денис Крайнов та Вікторія Шередько та викладач школи Л.М.Шередько, вони торкнулися  найпотаємніших, найліричніших струн душі присутніх у залі, зворушили, викликали спогади своєї юності та особистого кохання, й, навіть, непрохану сльозу …

Сім прекрасних ніжних троянд було у житті Шевченка, та, на жаль, вони всі зів'яли, так і не подарувавши поетові великого щастя – взаємного кохання – єдиного на все життя…

      Вечір пройшов, як кажуть, на одному диханні, зворушив, зачепив за живе, змусив замислитись, згадати своє кохання … відкрив маловідомі сторінки життя Великого Кобзаря, зацікавив заново перечитати літературну спадщину великого поета, ознайомитись з творчістю Шевченка – художника.  

     Тарас  Григорович  Шевченко … 
     Без його імені неможливо уявити собі нашої літератури, нашої культури, нашої країни. 
      Його життя  можна вважати справжнім подвигом, його творчість – невмируща, то  -  святиня, якою дорожить і гордиться український народ, а ми, його нащадки, бережімо у своєму серці той всеперемагаючий вогник любові до рідної Вітчизни, який запалив Великий Кобзар своїми безсмертними творіннями !!!