Афганістан болить в моїй душі

     Афганська війна ... 

Чимало літ минуло відтоді, як вивели з Афганістану радянські війська, але рани цієї війни кровоточать i досі. Не можуть матері забути загиблих та покалічених синів, а дружини та діти своїх чоловіків i батьків. Ми маємо знати про страшні події безглуздої афганської війни i пам’ятати, що серед нас живуть люди, які стали учасниками тих воєнних подій. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом.
   До річниці виводу обмеженого контингенту з Афганістану і до Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав  бібліотеки – філії Каланчацької  централізованої бібліотечної системи підготували і провели ряд заходів.

   Бібліотекар Олена Штефлюк (Роздольненська філія)  зібрала інформаційне досьє  про земляків – афганців «Афганістан…Геройські загинув! У вічність пішов!». Любов Адаменко (Горьківська філія)  провела експрес – годину «Трагедія і подвиг афганської війни». Галина Журинкіна (Гаврилівська філія)  вшанувала учасників  бойових дій виставкою «Пекучі рани Афганістану». Алла Папко  ( Привільська філія)  запросила односельчан на героїко – патріотичний  репортаж «Крізь пекло  афганської війни». Для мешканців села Олексіївка бібліотекар Світлана Мазуренко оформила книжкову виставку «Афганістан болить в моїй душі». 

     Олена  Мазник  (Новолександрівська філія) підготувала презентацію «Афганська  війна. Трагедія і подвиг». Учні старших класів переглянули відео та фото- матеріали про війну в Афганістані та уважно  вислухали розповідь учениці 10 класу Мочаліної Лілі про її дідуся Олександра  Єрещенка, який воював на території Афганістану і був нагороджений орденами та медалями.

    Щороку в цей день схилятимуть знамена над полеглими, подаватимуть на службу Божу за тих, що загинули, лунатимуть скупі тости тих, хто вижив. Вони згадуватимуть військову дружбу, честь і мужність побратимів.  Для тисяч наших солдат, їхніх батьків та матерів, дружин, дітей десятилітня кривава війна в Афганістані – це  тривожні дні чекання та безсонні ночі.
   Закінчилась війна. Багато молодих воїнів-інтернаціоналістів були нагороджені орденами і медалями. Але найвищою нагородою для тих, хто уцілів, є життя, а для загиблих – пам’ять.

    Сьогодні ми схиляємо голови перед вічною пам'яттю солдат, які не повернулися живими на рідну землю з іракської пустелі, мінних полів Лівану, Анголи та Сьєрра-Леоне, гірських кряжів Афганістану, загинули в етнічних сутичках на Балканах.  

     Працівники Каланчацької централізованої бібліотечної системи засвідчують свою глибоку шану та повагу їх мужності та самовідданій праці. Адже той, хто пройшов пекло війни, як ніхто знає справжню ціну війни та миру.
     Шановні ветерани-інтернаціоналісти! Від усього серця бажаємо вам і вашим родинам здоров’я, затишку та благополуччя, впевненості в завтрашньому дні, щастя, миру та добра.