Смертями голодних шепоче земля…

   В пам'ять про той страшний 33-й  …

   Мільйони синів і доньок України, мільйони невинних  людей, мільйони наших рідних і близьких були без жалю винищені Голодомором. Тоталітарний комуністичний режим свідомо спланував і здійснив терор нашого народу голодом. Наш народ пережив катастрофу, яка могла зупинити життя всієї нації. Голодомор приніс не лише страждання і смерть. Він посіяв страх серед людей. Тільки правда про геноцид українського народу і чиста пам’ять про усіх полеглих здатна звільнити нас від мороку минулого.

     Пам’ять — нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано криваво-чорним кольором. Це було не стихійне лихо, а зумисне підготовлений голодомор 1932-33 років. Влада забрала у людей все. Все, до останнього колоска, до останньої зернини. Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення селян, українців. Масове голодування почалося в грудні 1931 року і тривало до вересня 1933. 22 місяці народ страждав, мучився, вмирав. Моторошно подумати, але навесні 1933 року, коли настав пік голоду, на Україні щодня вмирало голодною смертю 25 тис. чоловік, щогодини — 1 тисяча, щохвилини — 17. Голод забрав протягом 1932-33 років, за різними підрахунками, від 7 до 10 мільйонів людських життів.

   На десятиліття можна засекретити архіви. 

Можна приховати в глибинах спецсховищ викривальні документи. Можна замести сліди злочину. Можна раз, і вдруге, і втретє переписати історію на догоду диктаторів чи ідеології. Та з пам’яттю народу нічого не вдієш, вона зберігатиме правду.

   Голод 1932-33 років чорніє великою плямою на демографічній карті України, втрат від цього ще не вдалося повернути — ні матеріальних, ні тим більше людських. 

   Говорячи словами О. Міщенка «Мертвим нікому довіритися, крім живих, — і нам треба так жити тепер, щоб смерть наших людей була виправдана щасливою і вільною долею нашого народу». Мільйони людей, які загинули у 1932-33 роках голодною смертю, не можуть безслідно розчинися у часі і просторі. Про них пам’ятатимемо ми, хто вижив, їх діти та онуки.

    Пам’ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога  всім сущим на Землі.

    Бібліотеками Каланчацької громади підготовлено цикл заходів присвячених цій страшній сторінці історії нашої країни.

    Каланчацькою центральною бібліотекою оформлена книжкова виставка «Засвіти свічку воскову», підготовлена цікава, пізнавальна інформаційна година «Трагічні сторінки України» та відео -перегляд «Страшна правда Голодомору».
   В Горьківській сільській бібліотеці-філії  було оформлено для відвідувачів книжкову виставку "Голод 1933-року - біль душі й пам'ять серця". Бібліотекар Любов Адаменко провела Годину пам'яті "Трагічна сторінка історії" та бібліографічний огляд літератури представленої на виставці. 

    Роздольнянською бібліотекою-філією оформлена для відвідувачів тематична полиця «Запали свічку пам’яті».

Гаврилівська бібліотека-філія запросила своїх відвідувачів взяти участь в годині пам’яті «В пам'ять про той страшний 33-й».

Новопавлівська бібліотека-філія підготувала  Годину пам’яті та вшанування «Образу хліба вклонімося!», в Привільській бібліотеці-філії розгорнутий літературний перегляд «Сповідаю жалобу сумну».

Каланчацька селищна бібліотека-філія провела інформаційну бесіду «Пам'ять крізь віки», а Новокиївська бібліотека-філія  оформила книжкову виставку-факт «Голодомор мовою документів».

   А ще  до уваги відвідувачів Каланчацька центральна бібліотека пропонує  підбірку  літератури та статей з газет та журналів по даній тематиці, запрошує переглянути пізнавальні документальні фільми.
      Свічка  плакала  в  скорботі ...